Кулики Григорій та Анна

Кулики Григорій та Ганна, віруючі християни, які не мали дітей, проживали в с. Будище Київської (нині – Черкаської) області. Перед приходом більшовиків до влади сім’я вважалася заможною, тож під час колективізації майно експропріювали. Навіть будинок було націоналізовано й передано місцевому партійному осередку.

Після нападу Німеччини на СРСР партійні керівники евакуювалися в глиб держави, влада в селі змінилася й подружжя повернулося до своєї домівки.

Восени 1943 р. до Куликів по допомогу звернулися Хая Басовська та її 16-річний син Гриша. Вони втекли з єврейського робочого табору в с. Неморож у день його ліквідації – 23 серпня того самого року. Відтоді – ховалися в лісах, іноді виходили в села, щоб попросити в тамтешніх жителів їжі.

Григорій та Ганна впустили єврейських утікачів, дозволили їм помитися, випрати одяг і запропонували в разі потреби приходити ще. Хая із Гришею ще поверталася, але в жовтні одна місцева жителька видала її поліції.

Хлопець залишивсь один, тож прийшов знову до Куликів і оселився в них надовго. Господарі ставилися до нього як до рідного, а він своєю чергою намагався догодити їм, виконував роботу по господарству, не виходячи у двір і ховаючись від очей цікавих сусідів.

Після вигнання нацистів із села 18 лютого 1944 р. Гриша звернувся до влади з проханням залишити Куликам їхній будинок, щоб віддячити за порятунок. Влада відповіла згодою. Григорій і Ганна дожили під рідним дахом до смерті в 1950-х рр.

5 грудня Яд Вашем удостоїв Григорія та Ганну Куликів почесного звання «Праведник народів світу».